Ветерани АУНР і УГА в УПА

Модератор: Global Moderators

Аватар користувача
Володимир Мороз
Member
Member
 
Повідомлень: 2394
З нами з:
31 липня 2007 13:06
Звідки: Київ

Повідомлення Володимир Мороз » 13 серпня 2007 01:05

Думаю, що це саме той Кулжинський. Очевидно, що маємо справу із помилкою - або в Колянчука, або в Олександра Вовка, чи, що точніше, в джерелах, якими вони користувалися. Маємо можливість зясувати, що С.Кулжинський помер у 1936 р., чи був у 1943 р.

На жаль, не маю під рукою жодної з книг Колянчука (тих 3 чи 4, які є, лежать у Львові), але маю під рукою 2 том нової серії \"Літопису УПА\".

Завтра зясую, на чому базувався О.Вовк. Припускаю. що на підставі спогадів Романа Петренка (Татури), опублікованих у 27 томі \"Літопису УПА\" - він також ише про кількох старшин армії УНР, які перейшли в УПА із штабу Бульби-Боровця - крім згаданого вище Трейка, це теж полк. Н.Совенко, сотн. О.Новицький. Р.Петренко-\"Омелько\" на той час був керівником господарчого відділу УПА на Волині і безпосередньо працював з С.Кулжинським. Правда, він називає його полковником і пише, що той довго в УПА не був і відійшов через астму.

Наразі даю фото С.Кулжинського з фотододатку з 2 тому новвої серії \"Літопису УПА\" (там же, заодно, Омелюсік і Литвиненко + Василь (Антін) Мороз)
Приєднані файли
kulzh.jpg
 

Аватар користувача
RAO
Member
Member
 
Повідомлень: 612
З нами з:
08 березня 2006 15:40
Звідки: Київ

Повідомлення RAO » 13 серпня 2007 10:54

Володимир Мороз написав:Думаю, що це саме той Кулжинський. Очевидно, що маємо справу із помилкою - або в Колянчука, або в Олександра Вовка


Мені все ж таки здається, що це були дві різні особи з одним і тим же прізвищем та імям.
Генерал Сергій Кул(ь)жинський народився у 1869 р. Тобто у 1943 р. йому виповнилося 74 роки. Вік досить поважний, щоб брати участь у партизанському русі.
О.Колянчук посилається на "вирізки з польської преси" - так назвиається архівна справа. нажаль не вказує, який саме документ використвує.
Може той полковник був сином генерала?
 

Аватар користувача
Володимир Мороз
Member
Member
 
Повідомлень: 2394
З нами з:
31 липня 2007 13:06
Звідки: Київ

Re:

Повідомлення Володимир Мороз » 13 серпня 2007 10:59

RAO написав:Генерал Сергій Кул(ь)жинський народився у 1869 р. Тобто у 1943 р. йому виповнилося 74 роки. Вік досить поважний, щоб брати участь у партизанському русі.

Так той, що був в УПА, і був старим дідом. В 1943 р. на Волині були масиви лісів, куди окупанти не подавалися - спокійно міг сидіти собі при штабі...

А Колянчук подає точну дату і місце смерті, де похований?
 

Аватар користувача
RAO
Member
Member
 
Повідомлень: 612
З нами з:
08 березня 2006 15:40
Звідки: Київ

Повідомлення RAO » 13 серпня 2007 19:38

Володимир Мороз написав:А Колянчук подає точну дату і місце смерті, де похований?


Пише, що помер у 1936 р. в Познані. У Познані генерал С.Кулжинський мешкав і працював (до 1933 р. точно).
 

Аватар користувача
Володимир Мороз
Member
Member
 
Повідомлень: 2394
З нами з:
31 липня 2007 13:06
Звідки: Київ

Re:

Повідомлення Володимир Мороз » 13 серпня 2007 21:09

RAO написав:Пише, що помер у 1936 р. в Познані. У Познані генерал С.Кулжинський мешкав і працював (до 1933 р. точно).

Треба звязуватися з Колянчуком. Каже О.Вовк, що, здається, один відомий дослідник українського генералітету :wink: говорив йому про те, що С.Кулжинському поляки пропонували очолити чи не бригаду чи не в 1939 р...
Востаннє редагувалось Володимир Мороз в 13 серпня 2007 21:46, всього редагувалось 2 разів.
 

Аватар користувача
RAO
Member
Member
 
Повідомлень: 612
З нами з:
08 березня 2006 15:40
Звідки: Київ

Повідомлення RAO » 13 серпня 2007 21:34

Володимир Мороз написав:Треба звязуватися з Колянчуком. Каже О.Вовк, що, здається, один відомий дослідник українського генералітету Wink говорив йому про те, що С.Кулжинському поляки пропонували очолити чи не бригаду чи не в 1939 р...


Який це відомий дослідник? :)
Цікаво яку ж бригаду могли поляки запропонувати очолити Кулжинському у 1939 р.? Своїх командирів у них не бракувало, та й українських ветеранів-кіннотників було чимало...., наприклад, майор 3-го шволежерського полку Петро Дяченко, він же командир Чорних Запорожців.
 

Аватар користувача
Володимир Мороз
Member
Member
 
Повідомлень: 2394
З нами з:
31 липня 2007 13:06
Звідки: Київ

Повідомлення Володимир Мороз » 13 серпня 2007 21:47

Нижче даю витяг із спогадів Романа Петренка про старшин УНР в УПА на Волині. Із цього спогаду видно не тільки перебіг подій, але і намагання мемуариста максимально точно і обєктивно його подати.
Формовання ВО \"Заграви\" стрінулось від самого початку з кольосальними труднощами. Бракувало всього. Не було старшин і підстаршинських кадрів, потрібної в достатній кількості зброї, амуніції, теренових карт, одягу, взуття, білизни тощо. Та найбільшою проблемою була відсутність фахових старшин-штабовиків з досвідом, бо оперативних старшин зі знанням боєвої справи було багато легше знайти. Але розголос про збройні відділи УПА, що діяли проти німців і совітської партизанки на волинському Поліссі почали притягати увагу старшинських кадрів, переважно з кругів УНР. Відізвався в них вояцький дух і вони почали шукати за нами. Так в початках 1943 р. перейшов до нас у підпілля полк. армії УНР Леонід Ступницький. Разом з ним був і його старший син Юрій, що мав на той час 18-19 років. В підпіллі полк. Л. Ступницький був знаний за псевдонімом \"Гончаренко\". Смаглявий, вище середнього росту, добре фізично збудований, з голеною головою, веселий і привітний, по військовому невибагливий у щоденному житті легко ввійшов у підпільні умови. Здисциплінований вояк-кадровик (ще з передвоєнної царської військової школи), він був вимагаючим і твердим, де це було потрібно. Незадовго він став найбільш авторитетним і улюбленим командиром вояцтва. (Син Юрій після закінчення підпільної старшинської школи зформувався на доброго старшину). В першій половині 1943 р. прийшли до нас у підпілля ще два старшини з армії УНР — полк. Олександер Омелюсік і полк. К. Кульжинський, а з похідних груп май. \"Макаренко\" і к-р \"Пташка\". їх \"Дубовий\" почав впроваджувати в терен і знайомити з існуючими військовими відділами. Це вже було вагоме поповнення до того, що було.
Перший штаб ВО \"Заграва\" зформувався на початку квітня 1943 р. в такому складі:
Командир: \"Дубовий\" (Іван Литвинчук з м. Дермань, Острозького пов. Рівненської обл.).
Заступник: \"Бористен\" (Василь Корінець — з Галичини).
Шеф штабу: полк. \"Гончаренко\" (Леонід Ступницький).
Оперативний відділ: полк. Олександер Омелюсік.
Заступник: полк. Сергій Кульжинський.
Інтендант: к-р \"Омелько\".
Заступник інтенданта: \"Зубатий\" (Антон Мороз).
УЧХ — жіноцтво: \"Івга\" (прийшла з півдня Волині).
 

Аватар користувача
Володимир Мороз
Member
Member
 
Повідомлень: 2394
З нами з:
31 липня 2007 13:06
Звідки: Київ

Повідомлення Володимир Мороз » 13 серпня 2007 21:47

Одночасно з створенням першої ВО \"Заграва\" процес військової організації пройшов по всій Волині і сумежних з нею північних і східних просторах. Крім \"Заграви\" створились слідуючі ВО: Північнозахідня \"Турів\" (Луччина, Ковельщина, Володимирщина, Горохівщина, Берестейщина), що її очолив к-р \"Рудий\" (Юрій Стельмащук); Південна Волинь (Рівенщина, Дубенщина, Кременеччина, Остріжчина) на чолі з к-ром \"Ене-єм\" (Петром Олійником); Східня Воєнна Округа (Житомирщина) — к-р \"Верещака\" (Федір Воробець).
Командиром всіх збройних сил на цих просторах було призначено полк. \"Охріма\" — \"Клима Савура\" (Дмитра Клячкісь-кого), командантом запілля став \"Павленко\" (Ростислав Волошин).
Як видно зі складу штабу, в ньому знайшлись старшини з визвольних змагань 1917-1920 рр. Це були старшини армії УНР, що опинились на території Польщі. Спочатку вони були інтерновані в таборах, з забороною виходити з них. Згодом, після деяких домовлень між еміграційним урядом УНР і Польщею цю заборону було знято, але з багатьма обмеженнями. Декого з старшин абсорбувала польська армія, включивши в свої відділи. Декому вдалось перебороти перешкоди і поселитись поза землями корінної Польщі — в Галичині чи на Волині. Таким був шлях полк. Леоніда Ступницького. Народився він у 1892 р. в с. Романівка, пов. Сквира, Київської губ. (тепер Попільнянський р-н, Житомирської области). В першій світовій війні брав участь у боях за Львів. Вже тоді був свідомим українцем. Розумів трагедію українського народу, що був поділений і окупований різними державами, а це приводило до того, що в чужих арміях українці змушені були боротись один проти другого за чужі для них інтереси. Характеристикою для Л. Ступницького в той час, може послужити те, що вступивши до Львова, він разом з іншими українськими старшинами відвідали хворого Івана Франка. Побачивши умови, в яких догоряв цей український геній, принесли йому харчів і овочів. Ці відвідини зробили на нього велике вражіння. Іван Франко і Тарас Шевченко були дороговказами його життя.
В період розпаду російської імперії, Л. Ступницький без вагань переходить до української армії, бере участь у всіх військових з'їздах, а також разом з іншими здобував київський арсенал. Поразку визвольних змагань не сприйняв легко, брав участь у Зимовому поході. Після того свою військову кар'єру перервав і в ранзі підполковника армії УНР вийшов у відставку та переїхав на Волинь. Працював агрономом на цукроварні в с. Бабин, біля Рівного. Був одружений і мав двох синів. Коли стало ясним, що західні українські землі попадають у засяг СРСР, Л. Ступницький з старшим сином Юрієм намагалися перейти на захід. На кордоні був затриманий (на щастя син був в іншім місті, не з батьком. Він таки перейшов кордон у 1940 р.) Л. Ступницького судили, але присуд не був виконаний, бо почалась нова війна. Дружину з молодшим сином більшовики вивезли до Казахстану. Там вона померла, а слід сина Сергія загубився в числених сиротинцях. Вийшовши з в'язниці в 1941 р., полковник віднайшов сина Юрія, що вернувся з закордону, і вже з ним не розлучався. Працював у м. Рівне в різних ділянках, де міг прикласти свої військові знання: вишколи поліції, воєнізовані відділи пожежників. Після перших більших арештів української інтелігенції у 1943 р. разом з сином пішов до УПА, щоб ще раз послужити Україні в рядах її Армії.
 

Аватар користувача
Володимир Мороз
Member
Member
 
Повідомлень: 2394
З нами з:
31 липня 2007 13:06
Звідки: Київ

Повідомлення Володимир Мороз » 13 серпня 2007 21:48

З тих самих причин перейшли до УПА ще двох старшин армії УНР — полк.Олександер Омелюсік і полк.Сергій Кульжинський. Так само як і полк.Л.Ступницький, вони були офіцерами ще російської царської армії. Обидва були артилеристами. Можна припускати, що на їхнє рішення вступити в ряди УПА вплинула відомість про їхнього побратима по зброї — полк.Л.Ступницького. Вони також почули своє покликання. А в системі УПА в той час такі поповнення були дуже побажані. Разом з старшинами інших армій, вони заповнювали існуючі прогалини в вишколі, плянуванні. Хоч, переважно, ці старшини були вже в старому віці, часто з підірваним здоров'ям, але як \"штабови-ки\" прислужились УПА своїми військовими знаннями і досвідом. Було їх більше, але згадую лише тих, з якими доводилось більше ділово зустрічатись. До цієї категорії людей треба зарахувати і Антона Мороза. Цей старшина УНР багато праці вклав у розбудову підпільної господарки Рівенщини і Кременеччини. \"Зубатий\" — А.Мороз був моїм заступником у штабі ГК УПА на Волині, а після мого відходу він став керівником господарчого відділу ГК УПА.
З великою повагою і увагою оточували в підпіллі й в УПА цих старшин, колег по зброї, створюючи їм відповідні умови праці. Ми розуміли, що крім досвіду, ці люди були для нас не тільки фаховою підтримкою, але й моральною. їхній перехід у підпілля, в ряди УПА вказував, що ми, молодші, йдемо правильним шляхом. На новому історичному етапі боремось за той самий ідеал, за який боролись і вони — за Українську Самостійну Соборну Державу. Це нас об'єднувало і витворювало приязні відносини. Між собою вони часто сперечались, дискутуючи справи далекої давности. Але це не впливало на виконання їхніх завдань. У свою чергу, ми намагались злагіднити умови підпільного побуту для цих старших (а їм було тоді десь по п'ятидесятці) людей. Особливою опікою полк.Л.Ступницького зайнявся \"Дубовий\", віддавши мені полковників О.Омелюсіка і С.Кульжинського. Познайомившись з ними ближче, я мав можливість більше їх розуміти. При першому знайомстві полк. Омелюсік попросив книжок до читання, паперу до писання та олівців. Бібліотеки з художньою літературою не було в підпіллі, але підпільна література ОУН й УПА була всюди і її постачали в штаб. У своїх виїздах поза межі УПА, я завжди намагався дістати якусь добру книжку для полк. О. Омелюсіка, за що він був дуже вдячний. Перше прохання, з яким, ніяковіючи, звернувся до мене полк.С.Кульжинський була справа курива. Виявилось, що не зважаючи на астму, він був завзятим курцем і брак тютюну дуже відчував. Хоч полк.Омелюсік і радив мені не постачати його цим \"зіллям\", я йому привіз кілька \"папуш\" бакуну. З цієї зустрічі запам'яталась така картина: полк. О.Омелюсік за столом щось пише (був дуже працьовитий і обізнаний у військових справах. Завжди щось писав, приготовляв потрібні вишкільні матеріяли), а полк.С.Кульжинський, понюхавши і полюбувавшись тютюном, почав його акуратненько дрібно краяти ножиком, не слухаючи зауважень полк. Омелюсіка, що курення шкідливе для його здоров'я. Треба сказати, що від цих людей ніколи не довелось чути нарікань на невигоди, яких їм доводилось зазнавати в підпільних умовах. Вони були добрим прикладом не тільки для перших командирів військових відділів УПА: \"Яреми\", \"Гострого\", \"Кори\", \"Дороша\" та інших, але й вояцтва. Пригадую першу візитацію полк. Л. Ступницьким відділу УПА к-ра \"Яреми\", підготовлену к-ром \"Дубовим\". Ця емоційна зустріч, ідейне єднання двох поколінь, надовго лишалась у пам'яті не тільки старшин і вояцтва УПА, але й полк. Л. Ступницький був явно зворушений баченим. Подаючи відомості про УПА, командирів ВО, на жаль, мушу ствердити, що в праці Українська Повстанська Армія. 1942-1952, т. 1-2, 1953, що її скомпонував на еміграції, на підставі звітних і інших матеріялів д-р Петро Мірчук є багато неточностей, що торкаються подій, які мені добре відомі. Це відноситься також до відомостей про персональний склад ВО \"Заграва\".
Востаннє редагувалось Володимир Мороз в 13 серпня 2007 22:00, всього редагувалось 2 разів.
 

Аватар користувача
Володимир Мороз
Member
Member
 
Повідомлень: 2394
З нами з:
31 липня 2007 13:06
Звідки: Київ

Повідомлення Володимир Мороз » 13 серпня 2007 21:50

Д-р П. Мірчук подає в своїй книжці Українська Повстанська Армія 1942-1952, т. 1, ст. 240, що полк. Кульжинський прийшов у наше підпілля зі штабу \"Бульби\" і був призначений на шефа Відділу кавалерії при Головному штабі УПА. Це не відповідає дійсності. Полк. Кульжинський прийшов по зв'язку в підпілля разом з полк. Омелюсіком у першій половині 1943 р. (Штаб \"Бульби\" був роззброєний у серпні 1943 р.) На доручення к-ра \"Дубового\" я впроваджував їх обох у підпілля (с. Вербче, Костопільського р-ну) і займався їхньою \"акліматизацією\" в підпіллі. Полк. Кульжинський не міг бути назначений шефом Відділу кавалерії, бо в той час (квітень-травень 1943 р.) при Штабі такого відділу взагалі не було. Полк. Кульжинський скоро відійшов за станом здоров'я (мав астму). Мені відомо, що пізніше був наказ штабу ГК УПА про творення відділів кінноти при поодиноких збройних куренях, але наказ цей не знайшов реальних можливостей для переведення його в життя. Не було відповідних і в потрібній кількости коней, сідел, збруї, харчів для коней, вишкільних старшин і всього іншого. Зформувався один ескадрон кавалерії при курені к-ра \"Шавули\" в ВО \"Заграва\" в Людвипольському р-ні. його вишколив і очолив к-р \"Шпилька\" (Володимир Шпилькин, бувший голова м. Костополя, старшина польської кавалерії. Засланий німцями до концентраційного табору в м. Людвиполь, звільнений нашими заходами, пішов у підпілля. Згинув в боях з більшовицькою партизанкою на початках 1944 р. ) В тому самому часі другий відділ кавалерії існував в ВО \"Південь\" у к-ра \"Енея\". Його організував старшина армії УНР полк. О. Даниленко (\"Данко\").
Д-р П. Мірчук подає дальше в своїй праці Українська Повстанська Армія 1942-1952, т. 1, ст. 240, що полк. І. Литвиненко також прийшов до нас зі штабу \"Бульби\" і очолив організацію Відділу артилерії при ГВШ УПА. Мені не відомо, в який час і звідкіля прийшов до нас полк. І. Литвиненко, одначе між старшинами зі штабу \"Бульби\", коли цей штаб розброєно в серпні 1943 р., його не було. Не було також при ГВШ УПА Відділу артилерії, бо не було в нас, у той початковий період, ні гармат, ні гарматніх стрілен, ні умов (полігонів), де б ми мали можність вишколювати гарматчиків. Доводилось зустрічати в відділах УПА мінометні звена, були вони в \"Дубового\", ще більше цієї зброї приходилось зустрічати в к-ра \"Рудого\" в ВО \"Турів\". В перший виїзд до ВО \"Турів\" був свідком наявности там вишкільної гарматньої сотні, що брала участь у бою к-ра \"Рудого\" з німцями під с. Радовичі. Крім полк. Кульжинського, полк. Литвиненка д-р П. Мірчук у цій праці нічого не згадує про інших старшин, які після ліквідації штабу \"Бульби\" влились у ряди УПА: полк. Трейко, полк. Совенко, сотн. О. Новицький і його дружина, інж. Гудим-чук, сотенний \"Евген\".
Дальше в т. 1. цієї книжки, ст. 241 подано д-ром П. Мірчуком, що командиром ВО \"Заграва\" був призначений \"Пташка\" (Сильвестер Затовканюк), і що на цьому становищі був він аж до його смерти 25 лютого 1944 р.
 

Аватар користувача
Володимир Мороз
Member
Member
 
Повідомлень: 2394
З нами з:
31 липня 2007 13:06
Звідки: Київ

Повідомлення Володимир Мороз » 13 серпня 2007 21:50

Пригадую, що \"Пташка\" прийшов у підпілля разом з к-ром \"Макаренком\" у початках червня 1943 р. В той час вже існувала ВО \"Заграва\", що її очолював к-р \"Дубовий\". Крім того \"Охрім\" не міг призначити \"Пташку\" на таке високе становище, людину не обізнану з тереном, людьми, з місцевими обставинами. Мені відомо, що \"Пташка\" ввійшов до штабу \"Заграва\", зформованого \"Дубовим\", у характері шефа оперативного відділу, був ранений у праву руку в сутичці з більшовицькими партизанами коло с. Малого Кричильська і відійшов на лікування. Було це в кінці червня 1943 р.
Д-р П. Мірчук, згадуючи мене в своїй праці на ст. 240 подає, що в вересні 1943 р. я — \"Юрко\" — був заступником для адміністративних справ у \"Дубового\" в ВО \"Лісова Пісня\". Це також не відповідає дійсності. Коли сформовано штаб ВО \"Заграва\", мене призначили туди головним господарником. Але в вересні 1943 р. я вже був на становищі головного інтенданта Штабу ГК УПА і перебував з візитацією в ВО \"Турів\", а не ВО \"Лісова Пісня\".
Д-р П. Мірчук у своїй праці, подаючи дані про поодинокі ВО — підпорядковує к-ра ВО \"Волинь-Південь\" (\"Енея\") командирові \"Дубовому\". К-р \"Еней\" і його ВО була самостійною одиницею.
\"Східню\" ВО — Житомирщину, яку від 1942 р. організував і відвойовував від совітської партизанки к-р \"Верещака\", маючи за базу ВО \"Заграву\", д-р П. Мірчук зводить до рейду к-ра \"Енея\" в ті простори, згадуючи, що там лишились частини куреня \"Верещаки\" і \"Евгена\". Правда, д-р П. Мірчук в книзі Українська Повстанська Армія 1942-1952, т. 1., ст. 241 пише: \"Стан тут, як і дальше, реконструюємо на підставі різних звітів і матеріялів, а тому можливі неточності. П. М. \". Мої завваги якраз спростовують деякі з .цих неточностей, хоч їх багато більше.
Цю непевність автора слід пояснити тим, що д-р П. Мірчук, визначний член ОУН(б), з початком німецько-совітської війни був ув'язнений і перебував у концентраційному таборі. Події, зв'язані з формуванням і діями Української Повстанської Армії на Волині, чи Галичині, не були йому безпосередньо відомі. Автор відтворював ці події після війни в п'ятдесятих роках, користуючись підпільними звітами й вістками з преси, що, очевидно, не охоплювали всіх подій, псевдонімів командирів, прізвищ, місцевостей тощо.
Пишучи цей твір про УПА, автор мав змогу проконсультуватись з живими ще учасниками тих подій на еміграції — членом Штабу ГК УПА — ген. О. Омелюсіком, проф. Левом Шанковським, зі мною і іншими, але чомусь того не зробив. В 1953 р. шановний автор був у мене проїздом (м. Боффало) і в приватній розмові просив, щоб я дав свої завваги до певних питань йому незнаних і сумнівних з тематики УПА на Волині, що я йому листовно зробив. Ця візита автора, виявилось, була тільки формальністю, бо тоді книжка вже вийшла друком. Видаючи другу книжку в 1987 р. (Революційний зліаг за УССД), д-р П. Мірчук передрукував без змін у ньому всі вище згадані неточності з першої книжки Українська Повстанська Армія 1942-1952), хоч мемуаристика про УПА на той час, крім \"Літопису УПА\", була вже досить велика і багато додаткових даних були доступні.
 

Аватар користувача
Володимир Мороз
Member
Member
 
Повідомлень: 2394
З нами з:
31 липня 2007 13:06
Звідки: Київ

Re:

Повідомлення Володимир Мороз » 13 серпня 2007 21:52

RAO написав:Який це відомий дослідник? :)
Цікаво яку ж бригаду могли поляки запропонувати очолити Кулжинському у 1939 р.? Своїх командирів у них не бракувало, та й українських ветеранів-кіннотників було чимало...., наприклад, майор 3-го шволежерського полку Петро Дяченко, він же командир Чорних Запорожців.

Тут може вийти трохи поломаний телефон - що і хто говорив, хто і що правильно почув, переказав, ще раз почув, ще раз переказав :?

Чи маєте можливіть звязку з Колянчуком і перевірки інформації про Кулжинського?
 

Аватар користувача
Володимир Мороз
Member
Member
 
Повідомлень: 2394
З нами з:
31 липня 2007 13:06
Звідки: Київ

Повідомлення Володимир Мороз » 14 серпня 2007 21:57

У списках старшин УПА-Захід був розділ, в який заносилися особи, які отримали старшинський ступінь в чужих арміях (польська, чеська, німецька армії, ЧА, а також арміях Карпатської України, УНР, УГА, ДУН). До таких, що отримали старшинський ступінь в УГА чи армії УНР, віднесені:

сотник \"Сокіл\", УНР, к-р ТВ у ВО 4, штаб ВО 4. В УПА підвищений до майора.
поручник \"Беркут\", член команди ТВ 21 у ВО 4, загинув 1.04.1945 р.
поручник \"Кийданець\", член команди ТВ 26 у ВО 6 \"Сян\"
поручник Юрій Липа, лікар ТВ 13 у ВО \"Буг\". В УПА підвищений до полковника.


\"Сокіл\" - Петер Костянтин
\"Беркут\" - ???
\"Кийданець\" - Соболяк Михайло
 

Аватар користувача
Володимир Мороз
Member
Member
 
Повідомлень: 2394
З нами з:
31 липня 2007 13:06
Звідки: Київ

Повідомлення Володимир Мороз » 20 серпня 2007 14:24

Переглянув книжечку Михайла Андрусяка \"Командири відділів 21-го (Коломийського) тактичного відтинку УПА \"Гуцульщина\" (івано-Франківськ, 2005 р.) В ній подано біографічні довідки про 75 командирів УПА на Коломийщині рівня к-рів сотень і куренів. Абстрагуючись від від критеріїв підбору і рівня аналізу інформації, можна зробити зробити узагальнення в питанні їх служби в інших арміях до УНС і УПА. Відомості про таку службу є щодо 53 командирів. Дехто побував у кількох арміях (польська армія і ДУН або країнська поліція).

Служили в:
УСС - 3
УГА - 9 ( з них троє старшин)
польська армія - 23 (з них один підстаршина)
ЧА - 7
румунська армія - 2
чехословацька армія - 2
ДУН - 13 (з них \"Нахтігаль\" - 6, \"Роланд\" - 6)
Дивізія \"Галичина\" - 3
Карпатська Січ- 2
Буковинський курінь 1941 р. - 1

М.Андрусяк не вносив у довідник штабних старшин, серед яких були підполковник або полковник УГА Стефанович-\"Кропива\" та підполковник Армії УНР і сотник (здається) дивізії \"Галичина\" Іван Ремболович.

Старшинами УГА М.Андрусяк називає Василя Додюка-\"Козара\", Василя Скригунця-\"Гамалію\" та Івана Спальского-\"Гуцула\". Насправді їхнє старшинство невідоме, бо в УПА вони мали б отримати підтвердження старшинського ступіня. Звичайно, підтвердження було не завжди, особливо коли старшина з чужої армії в УПА був недовго (як названі \"Гуцул\" і \"Козар\" - по кілька місяців), але, наприклад, \"Гамалія\" в УНС, УПА і підпіллі ОУН був з 1943 по 1948 р.
 

Аватар користувача
Arkee Hops
Member
Member
 
Повідомлень: 1685
З нами з:
21 червня 2007 13:38
Звідки: Lemberg

Повідомлення Arkee Hops » 20 серпня 2007 16:07

Гамалія.. колоритний дядько, мені мультяшного дядечка Ау дуже нагадує. :D
"...А від Донбасу до Перекопу два переходи БТР..."
 

Далі

Повернутись до WWII та Другі визвольні змагання (1938-1945)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 0 гостей