Започатковую цю гілку як свого роду \"фахово-мілітарне\" продовження дискусії навколо статті І.Патриляка та А.Руккаса.
Декілька років тому трапилась мені думка, що Дивізія перекрила на добу Колтівський коридор. Цими вихідними спробував знайти, де це я таке вичитав, і не зміг. Думка, однак, видається вартою обговорення. Якщо це справді так, тоді ні у кого не буде ніяких підстав твердити, що Дивізія \"злила\" свій перший бій. Ось що мені вдалося накопати.
Колтівський коридор – місце одного з двох намічених маршалом Конєвим проривів фронту ГА “Північна Україна” у Львівсько-Сандомирській операції 1944 р. Радянське командування запланувало завдати удару на 14 км. ділянці фронту. Дивно, але мені не пощастило знайти точної локалізації цієї ділянки на місцевості. За різними даними можна умовно розташувати її на лінії Манаїв-Оліїв-Яцківці. Віссю наступу мало слугувати шосе Тернопіль-Львів. На північ від шосе в напрямку Золочева оперували 60А і 3ТА, на південь у напрямку Поморян – 38А і 4ТА. Перед обома угрупуваннями знаходилась досить добре розбудована німецька оборонна лінія.
З географічної точки зору проблемним місцем радянського наступу було \"Плугівське дефіле\" (назва моя - Batjar). В околицях села Плугів шосе Тернопіль-Львів проходить через тіснину, утворену двома складовими головного європейського вододілу. З півночі прилягають заліснені висоти Вороняк, що тягнуться з південного заходу на північний схід від Золочева до Підкаменя. Східні схили Вороняк по лінії Нуще-Манаїв ще у Першу світову війну були ареною запеклих боїв. З півдня до Плугова підходять з заходу круті північні схили Подільської височини. Ці висоти мають тут назву Гологір. З них починають свій біг до Дністра догідні оборонні рубежі Золотої Липи та Гнилої Липи, також добре відомі з битв Першої світової війни.
Німецьке командування зручно використало ці особливості рельєфу для розташування своїх оперативних резервів. З двох танкових дивізій (1ТД і 8ТД) одна (1ТД) розташувалася на схилах Гологір в районі Поморяни, блокуючи таким чином основний напрямок удару лівої пари 38А-4ТА. Звідси дивізія також могла в разі потреби легко прийти на допомогу резервній 20МД в районі Бережан, блокувати шосе Львів-Тернопіль в районі плугівського дефіле, або ж завдати флангового удару військам, які б наступали вздовж шосе з району Зборова на північний схід.
Окрім плугівського дефіле, через Вороняки існує ще один прохід, який допускає пересування великих мас військ. Це шлях через Нуще-Кругів в долину Західного Бугу на Колтів. Саме цим шляхом мав би пройти (але так і не пройшов!) Колтівський коридор. Для блокування цього шляху німецьке командування зосередило в районі Сасова 8ТД. Звідси також можна було в разі потреби надати допомогу військам, що обороняли Броди, або ж вийти до плугівського дефіле.
Як бачимо, з тактичної (не стратегічної!) точки зору місця розташування німецьких резервів визначила географія. Немає нічого дивного, що за таких умов маршрути руху резервних німецьких танкових дивізій були ретельно розвідані, а різні варіанти їх застосування детально прораховані – Мелентін.